Зі святом!

Педагогічна взаємодія майстра виробничого навчання і класного керівника

  Майстер в/н не повинен працювати один, успіх навчально-виховної роботи залежить від спільних зусиль всього педагогічного колективу. Принципи трудової діяльності педагогічного колективу складаються з спільної методики навчання і виховання; єдиних вимог до учнів; взаємодопомозі і взаємопозичанні кращих зразків досвіду.
  Психологічний клімат колективу визначає ідеально-моральна направленість і задоволення працею, єдність і згуртованість педагогічних працівників, традиції і характер взаємовідновлень членів колективу.
  Майстри, викладачі і вихователі повинні дотримуватись єдиних принципів навчання і виховання. Особисті відношення майстрів, викладачів і вихователів повинні відповідати високим принципам моралі.
  Спільна робота майстрів та класних керівників з виховання учнів може здійснюватись ефективно лише за наявності між ними відносин взаємодії. Взаємодія майстра та класного керівника виникає і розвивається в процесі їх професійної педагогічної діяльності. Вона зумовлена їхнім соціальним статусом і соціальними ролями — об'єктивними, виробленими суспільством функціями, що повинні ними виконуватись у конкретній трудовій діяльності.
  Об'єднання зусиль майстра і класного керівника базується на координації і згуртованості їхніх дій, які виявляються: в узгодженості функціонально-рольових очікувань (уявлень про те, що саме і в якій послідовностіповинен виконувати кожен із двох керівниеів навчальної групи під час реалізації спільної виховної мети); формуванні єдиних педагогічних позицій і вимог до учнів, критеріїв виховної діяльності в навічальній групі; координації дій; рівноцінному розподілі відповідальності за успіхи і невдачі у виховній роботі тощо.
  Педагоги, які організовують виховну діяльність навчальної групи, мають діяти як колектив, як єдине ціле. Тут доречно пригадати слова Макаренка: “ Повинен бути колектив вихователів, і там, де вихователі не об'єднані в колектив і колектив немає єдиного плану роботи, єдиного тону, єдиного точного підходу до дитини, там не може бути ніякого виховного процесу...Колектив вихователів, об'єднаний спільною думкою, переконанням, допомогою один одному, вільний від зхаздрощів один до одного, вільний від індивідуальної і особистої погоні за любов'ю вихованців, - тільки такий колектив і може виховувати дітей”
 

Особливості виховної роботи в навчальній групі

  Визначаючи зміст і форми організації виховної діяльності у професійних закладах різного типу, потрібно враховувати пріоритетні напрями:

• формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати задля розквіту держави, готовності її захищати;
• забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії рідного народу;
• формування мовної культури, оволодіння українською мовою;
• прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій всіх народів, що населяють Україну;
• виховання духовної культури особистості; створення умов для вільного вибору нею своєї світоглядної позиції;
• утвердження принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності;
• формування творчої, працелюбної особистості, виховання цивілізованого господаря;
• забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей і молоді, охорони та зміцнення їх здоров'я;
• виховання поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки;
• формування глибокого усвідомлення взаємозв'язку між ідеями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю;
• забезпечення високої художньо-естетичної освіченості і вихованості осорбистості;
• формування екологічної культури людини, гармонії її стосунків з природою;
• розвиток індивідуальних здібностей і талантів молоді, забезпечення умов їх самореалізації;
• формування у дітей і молоді уміння міжособистісного спілкування та підготовка їх до життя в умовах ринкових відносин.

 

Що таке повага? Хто її заслуговує? Які її прояви?

Повага до батьків Однією з найбільших доброчинностей завжди була, є і буде любов та повага до батьків. «Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!» ( Вихід 20:12). Це одна з десятьох Божих заповідей, яка стосується сім’ї, її внутрішнього єднання, тобто, пошани. Для висловлення спільності поколінь Бог стверджував: «Шануй», – оскільки сім’я є спільністю між чоловіком і жінкою, батьками і дітьми, цілими поколіннями. Шануй батька й матір, бо вони дали тобі життя, ввели в коло людського існування: роду, культури… Не можливе існування пошани до інших людей, якщо найперше вона не буде виявлена до своїх батьків.

З Новим роком!

Що таке “доброта”?

Кого вважають доброю людиною? 

Того, хто поступається місцем у транспорті старшим, того, хто допомагає нести бабусі тяжку сумку, того, хто допоміг другові у скрутному становищі? Взагалі-то так.

 Але доброта, як на мене, не однозначне поняття. 

З дитинства нас намагаються виховувати в атмосфері доброти та любові, вчать відповідати добром на добро. Але ж нам не завжди так відповідають. Навіть турецька приказка повчає: “Бережися того, кому ти зробив добро”.

Мені пригадуються рядки з книги відомого хірурга М. Амосова “Думки і серце”: “Коли людина робить добру справу, вона прагне за неї нагороди. Вона навіть не усвідомлює цього, але прагне. Не грошей, не подарунків, а простого вираження якихось відповідних почуттів. Але хворі не балують нас цим. Зробив лікар операцію, усе добре, а коли хворий виписується, навіть спасибі не скаже, попрощатися не зайде”.

Хірург розмовляє із колегою, яка розповідає, як для неї образливо бачити на вулиці людей, яким вона врятувала життя і які відвертаються, не привітавшись з нею, або намагаються показати, що не впізнали її. На що Амосов відповів: “Люди не люблять почуватись боржниками, а зустріч з людиною, якій вони завдячують життям, нагадує їм про це”.

Ще один момент: чому добрій людині всі намагаються “сісти на шию” з будь-якою метою? І чому у багатьох виникає думка, що доброта людини, яка завжди вам допомагає – це слабкість, невміння відмовити, чи образити.

Чому ми так часто не цінуємо таку безкорисливу доброту, і підозрюємо вигоду: раз він мені допоміг, колись і мені доведеться допомогти йому? Чому використовуємо людей, спихаючи таким добрякам свої проблеми і навіть ніколи не намагаємось дізнатися, можливо, їм також потрібна допомога? Так хочеться вірити, що ми задумуємось над цим…

PS:

Дуже цікаво було порівняти, як визначається поняття “добро” у світових релігіях.

Буддизм: “Не роби іншим того, що сам вважаєш злом”.

Індуїзм: “Не роби іншим того, що спричинило біль тобі”.

Іудаїзм: “Що ненависно тобі, не роби іншому”.

Даосизм: “Вважай прибуток ближнього твого своїм прибутком, а його втрату – своєю втратою”.

Іслам: “Бажай ближньому своєму того, що бажаєш собі”.

Християнство: “Поступай з іншими так, як хочеш, щоб поступали з тобою”.

Всі ці принципи практично тотожні. Тож, як бачимо, люди різних віросповідань мають рівнозначну уяву про добро. Дотримуючись цих настанов, ми зможемо жити в добрі й злагоді між собою.

Читать полностью: http://h.ua/story/91922/#ixzz4OZHi0ivi

1 вересня - День знань

  1ВЕРЕСНЯ - День знань - особливе свято! Завжди яскраве, насичене емоційністю та хвилюючою атмосферою. Голосно звучить урочиста музика, звідусіль лунають теплі поздоровлення i кожне людське серце, хвилюючись відгукується на заклик першого дзвінка! 

У цей день від всієї душі хочеться побажати успіхів у навчальному процесі та щоб новий навчальний рік приносив тільки приємні враження!
Свято 1 вересня, завжди залишається в пам'яті кожної людини. Дехто асоціює його зі шкільними роками, комусь більше запам'ятались роки навчання у ВУЗі, а може молодий вчитель більше хвилювався, коли сам вперше йшов на свій власний урок. Втім 1 вересня - це всенародне свято, адже тільки завдяки знанням людина досягла сучасного розвитку.

Отже з нагоди дня знань, вітаю усіх
з початком навчального року

Бажаю міцного здоров'я,
впевненості у власних силах
та відвертого прагнення до нових знань, адже вони - це сила!