 |
Кого вважають доброю людиною?
Того, хто
поступається місцем у транспорті старшим, того, хто допомагає нести
бабусі тяжку сумку, того, хто допоміг другові у скрутному становищі?
Взагалі-то так.
Але доброта, як на мене, не однозначне поняття.
З дитинства нас намагаються виховувати в атмосфері доброти та любові,
вчать відповідати добром на добро. Але ж нам не завжди так
відповідають. Навіть турецька приказка повчає: “Бережися того, кому ти
зробив добро”.
Мені пригадуються рядки з книги відомого хірурга М. Амосова “Думки і
серце”: “Коли людина робить добру справу, вона прагне за неї нагороди.
Вона навіть не усвідомлює цього, але прагне. Не грошей, не подарунків, а
простого вираження якихось відповідних почуттів. Але хворі не балують
нас цим. Зробив лікар операцію, усе добре, а коли хворий виписується,
навіть спасибі не скаже, попрощатися не зайде”.
Хірург розмовляє із колегою, яка розповідає, як для неї образливо
бачити на вулиці людей, яким вона врятувала життя і які відвертаються,
не привітавшись з нею, або намагаються показати, що не впізнали її. На
що Амосов відповів: “Люди не люблять почуватись боржниками, а зустріч з
людиною, якій вони завдячують життям, нагадує їм про це”.
Ще один момент: чому добрій людині всі намагаються “сісти на шию” з
будь-якою метою? І чому у багатьох виникає думка, що доброта людини, яка
завжди вам допомагає – це слабкість, невміння відмовити, чи образити.
Чому ми так часто не цінуємо таку безкорисливу доброту, і підозрюємо
вигоду: раз він мені допоміг, колись і мені доведеться допомогти йому?
Чому використовуємо людей, спихаючи таким добрякам свої проблеми і
навіть ніколи не намагаємось дізнатися, можливо, їм також потрібна
допомога? Так хочеться вірити, що ми задумуємось над цим…
PS:
Дуже цікаво було порівняти, як визначається поняття “добро” у світових релігіях.
Буддизм: “Не роби іншим того, що сам вважаєш злом”.
Індуїзм: “Не роби іншим того, що спричинило біль тобі”.
Іудаїзм: “Що ненависно тобі, не роби іншому”.
Даосизм: “Вважай прибуток ближнього твого своїм прибутком, а його втрату – своєю втратою”.
Іслам: “Бажай ближньому своєму того, що бажаєш собі”.
Християнство: “Поступай з іншими так, як хочеш, щоб поступали з тобою”.
Всі ці принципи практично тотожні. Тож, як бачимо, люди різних
віросповідань мають рівнозначну уяву про добро. Дотримуючись цих
настанов, ми зможемо жити в добрі й злагоді між собою.
