Педагогічна взаємодія майстра виробничого навчання і класного керівника

  Майстер в/н не повинен працювати один, успіх навчально-виховної роботи залежить від спільних зусиль всього педагогічного колективу. Принципи трудової діяльності педагогічного колективу складаються з спільної методики навчання і виховання; єдиних вимог до учнів; взаємодопомозі і взаємопозичанні кращих зразків досвіду.
  Психологічний клімат колективу визначає ідеально-моральна направленість і задоволення працею, єдність і згуртованість педагогічних працівників, традиції і характер взаємовідновлень членів колективу.
  Майстри, викладачі і вихователі повинні дотримуватись єдиних принципів навчання і виховання. Особисті відношення майстрів, викладачів і вихователів повинні відповідати високим принципам моралі.
  Спільна робота майстрів та класних керівників з виховання учнів може здійснюватись ефективно лише за наявності між ними відносин взаємодії. Взаємодія майстра та класного керівника виникає і розвивається в процесі їх професійної педагогічної діяльності. Вона зумовлена їхнім соціальним статусом і соціальними ролями — об'єктивними, виробленими суспільством функціями, що повинні ними виконуватись у конкретній трудовій діяльності.
  Об'єднання зусиль майстра і класного керівника базується на координації і згуртованості їхніх дій, які виявляються: в узгодженості функціонально-рольових очікувань (уявлень про те, що саме і в якій послідовностіповинен виконувати кожен із двох керівниеів навчальної групи під час реалізації спільної виховної мети); формуванні єдиних педагогічних позицій і вимог до учнів, критеріїв виховної діяльності в навічальній групі; координації дій; рівноцінному розподілі відповідальності за успіхи і невдачі у виховній роботі тощо.
  Педагоги, які організовують виховну діяльність навчальної групи, мають діяти як колектив, як єдине ціле. Тут доречно пригадати слова Макаренка: “ Повинен бути колектив вихователів, і там, де вихователі не об'єднані в колектив і колектив немає єдиного плану роботи, єдиного тону, єдиного точного підходу до дитини, там не може бути ніякого виховного процесу...Колектив вихователів, об'єднаний спільною думкою, переконанням, допомогою один одному, вільний від зхаздрощів один до одного, вільний від індивідуальної і особистої погоні за любов'ю вихованців, - тільки такий колектив і може виховувати дітей”
 

У багатьох професійних навчально-виховних закладах на класного керівника і майстра покладається однакова відповідальність за результати роботи навчальної групи. Практикуються спільні звіти обох педагогів на, щомісячному підведенні підсумків навчально-виховної роботи, взаємозаміна .на випадок відсутності одного з них. Вони спільно визначають мету і виховні завдання, єдині педагогічні вимоги до учнів, критерії виховної роботи. Обговорюються можливості і завдання кожного із них, визначаються ділянки роботи, за які кожен нестиме особисту відповідальність, а також ділянки спільної роботи і відповідальності. При цьому обов'язково враховують рівень педагогічної кваліфікації, досвід роботи,) особисті і ділові якості, бюджет часу майстра і викладача. Педагоги, які організовують виховну діяльність навчальної групи, мають діяти як колектив, як єдине ціле. Як же на практиці реалізуються принципи взаємодії? Звернімося до конкретного досвіду спільної виховної роботи класних керівників і майстрів. У їхній діяльності є певна система, що передбачає: спільний аналіз контингенту учнів групи; визначення мети, перспективних і актуальних завдань виховної роботи; обговорення своїх можливостей, визначення конкретних для кожного і спільних ділянок роботи; вибір засобів і методів виховної роботи; спільне проведення виховних заходів; колективний аналіз результатів виховної діяльності, досягнень та недоліків групи, взаємодопомога, взаємоповага. 

     Відомо, що ефективність виховного процесу значною мірою залежить від того, чи добре педагоги знають своїх вихованців. Вони об'єднують свої зусилля вже на етапі прийому документів до ліцею, коли проводять бесіди з абітурієнтами і їхніми батьками. На початку навчального року проводять анкетування з метою вивчення не тільки статистичної інформації, а й уподобань учнів, їхніх потреб, інтересів та життєвих планів, ставлення до обраної професії тощо. Пізніше, коли між учнями складуться певні стосунки і почне формуватися структура групи, проводиться друге анкетування – соціометричне, яке допомагає визначити лідерів, організаторів первинного колективу, правильно розподілити громадські доручення, налагодити самоврядування. Зміст анкет розробляє класний керівник, а конкретну роботу з ними в учнівських групах проводять майстри, які більше спілкуються з підлітками. Аналізують анкету пе­дагоги разом. Вони обмінюються думками, власними спостереженнями, накреслюють конкретні заходи, складають проект плану виховної роботи. До речі, класний керівник веде необхідну документацію своєї навчальної групи, визначає тематику і зміст виховних годин, батьківських зборів; координує діяльність викладачів, що працюють з учнями групи; подає методичну допомогу активу, окремим учням тощо. Тобто викладач здійснює педагогічний вплив на процес виховання в навчальній групі, а майстри беруть на себе організаторські функції, наприклад організацію суспільне корисної праці, контроль за відвідуванням, харчуванням учнів, забезпечен­ня їх формою тощо. Між майстрами, викладачем і учнями складаються не тільки ділові, офіційні, а й товариські стосунки взаємодопомоги, доброзичливості, взаємоповаги, зацікавленості у спільних виховних результатах. Цікаво, що спочатку офіційне спілкування класного керівника і майстрів згодом також переростає у товариське спілкування. Такий тип взаємовідносин у мікроколективі педагогів, коли лідером (або провідним) у спрямуванні виховного процесу в навчальній групі є класний керівник, найбільш поширений в училищах. При встановленні типу взаємодії потрібно враховувати педагогічний досвід, кваліфікацію майстра і класного керівника, їхні ділові якості, інтелектуальний, рівень, психологічні особливості, індивідуальні можливості у виховній роботі з підлітками. Важливо керуватися не особистими амбіціями, не змагатися у тому, хто має більший вплив на учнів, а бажанням досягти виховної мети. Неодмінною умовою формування високого рівня взаємодії є взаємоповага, доброзичливість, взаємодопомога інженерно-педагогічних працівників, їхня любов до дітей, до обраної професії. Зазначимо, що в одному й тому самому ліцеї можливі різні варіанти взаємодії педагогів навчальної групи. Це цілком природно, і тут не потрібні інструкції про те, хто має бути лідером у виховному процесі.